Виховні години

 

До 82-ї річниці вигнання нацистських окупантів із України

    Щороку 28 жовтня Україна вшановує пам'ять усіх, хто боровся проти нацистської окупації. Ця дата є днем скорботи і гордості, який нагадує кожному з нас, що боротьба за незалежність — це не просто сторінка з підручника минулого, а живий обов'язок кожного покоління. З нагоди цієї пам'ятної дати класний керівник Лисків К.В. 26.10.2026 р. провела для студентів групи 3ОВп-д виховну годину спілкування на тему «28 жовтня: День вигнання нацистських окупантів».

    Під час заходу здобувачі освіти разом із педагогом занурилися у складні сторінки українського виміру Другої світової війни, обговоривши трагічні події 1939–1945 років, коли наша країна опинилася між двох тоталітарних режимів. Учасники згадали про масштабні людські втрати під час окупації 1941–1944 років — від понад мільйона жертв Голокосту до мільйонів остарбайтерів та знищених міст і сіл. Водночас особливу увагу приділили безпрецедентній мужності українського народу та масштабам опору агресору у лавах різних армій і підпілля.

    Окремим важливим акцентом години спілкування стало розкриття історичної справедливості щодо термінів, адже у 1944 році відбулося саме вигнання нацистських окупантів, яке тоді ще не принесло справжньої свободи. Наприкінці зустрічі студенти провели паралелі із сучасністю, підкресливши, що сьогодні, коли Україна знову відстоює свій суверенітет, збереження правдивої історичної пам'яті та єднання нації є нашою головною зброєю на шляху до Перемоги. 

26.10.2026 в групі 3ТОРп-д пройшла виховна година на тему: «Вигнання нацистів, але не воля: трагічні сторінки української історії 1944 року». Годину провела класний керівник Кравцова В.М.

 Ключові тези

1944 рік — переломний, але не визвольний. 1944 рік став роком вигнання нацистських окупантів з більшої частини України. Це був кінець жахливої нацистської окупації, але не початок справжньої свободи. Україну чекала нова форма несвободи — радянська система.

Визволення відбулося ціною величезних жертв Корсунь-Шевченківська операція, визволення Києва, Харкова, Одеси, Львова та інших міст супроводжувалися колосальними втратами. Україна заплатила за це мільйонами життів військових і цивільних, зруйнованими містами і селами.

«Визволення» не означало свободи. Після вигнання нацистів радянська влада відновила репресії, колективізацію, контроль над усіма сферами життя.
Багато українців, які воювали проти нацистів, згодом стали жертвами радянських репресій.

Трагедія цивільного населення. Війна принесла не тільки бойові втрати. Депортації, голод, руйнування інфраструктури, загибель мирних жителів — усе це стало частиною трагічної спадщини 1944 року.

Пам’ять має бути чесною. Ми вшановуємо мужність українців, які боролися проти нацизму. Але справжня історична пам’ять вимагає говорити і про те, що вигнання одних окупантів не принесло волі від інших.

Урок для сьогодення. Історія 1944 року вчить:

- свобода ніколи не дається раз і назавжди;

- ціна незалежності завжди висока;

- важливо розрізняти вигнання ворога і здобуття справжньої державної самостійності.

 З метою формування національної свідомості, патріотизму, поваги до державної мови, усвідомлення її значення для збереження національної ідентичності та зміцнення національної безпеки України для здобувачів освіти І курсу 1 ТОРп-к спеціальності G11 «Машинобудування» було проведено виховну годину на тему «Мовний фронт: чому українська мова є маркером національної безпеки».

Під час заходу увагу здобувачів освіти було зосереджено на ролі української мови в історії становлення української державності, збереженні культурної спадщини та формуванні національної єдності. Обговорено значення державної мови в умовах повномасштабної війни, її роль у протидії інформаційним загрозам, збереженні українського культурного простору та зміцненні громадянської стійкості суспільства.

Особливу увагу приділено поняттю «мовний фронт», яке символізує щоденну відповідальність кожного громадянина за збереження й розвиток української мови. Здобувачі освіти дійшли висновку, що мовна культура, свідоме використання державної мови в навчанні, професійному спілкуванні та повсякденному житті є важливими складовими громадянської позиції.

У ході виховної години обговорювалися питання мовної стійкості, відповідального споживання інформації, розпізнавання маніпулятивних повідомлень і дотримання культури спілкування в соціальних мережах. Здобувачі освіти мали можливість висловити власні думки щодо значення української мови для молодого покоління та її місця в майбутній професійній діяльності.

Захід сприяв розвитку критичного мислення, громадянської відповідальності, поваги до української історії, культури й мовних традицій. Особливий акцент зроблено на тому, що володіння державною мовою та її повсякденне використання є не лише засобом комунікації, а й важливим чинником суспільної згуртованості та збереження національної ідентичності.

Виховання мовної свідомості молоді, утвердження української мови в освітньому середовищі та формування активної громадянської позиції залишаються важливими напрямами виховної роботи закладу фахової передвищої освіти.