День пам’яті жертв Голодомору

 День пам’яті жертв Голодомору

23 листопада, субота

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада.

Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.

Закликаємо усіх згадати в Загальнонаціональній хвилині мовчання 23 листопада о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди. Відвідайте у цей день місця пам’яті жертв Голодомору в своєму населеному пункті. Просимо також із настанням темряви запалити свічки пам’яті на підвіконнях – у власних домівках, офісах – де б ви не були. Адже кожен вогник у вікні – це вияв нашої скорботи, пам’яті і віри в майбутнє.

У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні рашисти як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі.

Україна внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.

Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.

Голодомор став можливим тому, що українці під час Української революції не змогли вистояти у збройній боротьбі проти більшовицької агресії. Окупація України вилилася нашому народові у численні злочини, масові репресії, терор, депортації.

Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.

Сталін у XX столітті та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор. Путін застосовував повномасштабне вторгнення, яке проявилося звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни з боку російських військ. Складовими геноцидної політики РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).

В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.

Сьогодні демократичний світ висловлює підтримку Україні. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини комуністичного тоталітарного режиму, всі сили повинен спрямувати на підтримку наших захисників.

Відтак вшанування пам’яті жертв Голодомору цього року проходить під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».

Про сталінський геноцид українців дізнається дедалі більше людей в інших країнах світу. Знання про Голодомор в Україні 1932–1933 років допомагає людям у всьому світі краще зрозуміти природу сучасної російської злочинної війни та геноцидних практик, які її супроводжують. Пам’ять про використання тодішнім кремлівським режимом у 1932–1933 роках голоду як інструменту здійснення злочину геноциду проти українців повинна слугувати засторогою для недопущення виникнення голоду будь-де на планеті, засторогою недопущення провокування і використання продовольчої кризи нинішнім кремлівським агресором для досягнення своїх цілей.

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалювання свічки на підвіконні.

“Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!” – Джеймс Мейс, газета “День”, 18 лютого 2003 року.

Тепер це усталена в суспільстві практика – щороку у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, українці по всьому світу запалюють свічки. Цього року 23 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалюють свічки і лампадки.

Протягом дня прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі. А із настанням темряви на вшанування пам’яті всіх убитих голодом запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу пам’ять і віру в перемогу.

 

Виховна година до Дня Гідності та Свободи

 21 листопада Україна відзначає важливе державне свято — День Гідності та Свободи, яке є пам’яттю про події, що змінили хід історії країни, та символом боротьби українців за свободу і незалежність. Це свято стало важливою віхою в історії сучасної України, і саме тому проведення виховних годин з нагоди цього дня є важливим етапом у формуванні громадянської свідомості молоді.

День Гідності та Свободи — це не просто день пам’яті. Це день, коли кожен українець має можливість ще раз подумати про те, як він може відстоювати гідність, захищати свободу і боротися за права людини в будь-яких умовах. Цей день є святом для тих, хто вірить у силу єдності, хто прагне бачити Україну країною, де гідність кожного її громадянина є основною цінністю. 

Пам'ять про Небесну Сотню має бути для нас не просто символом жертви, але й покликом до дії, до активної участі в житті країни та її розвитку. Україна має майбутнє, якщо ми, як нація, будемо відстоювати свободу і гідність на всіх рівнях — від особистого до державного.

Виховну годину, присвячену Дню Гідності та Свободи провела викладачка Скиба Ю.С. для  студентів коледжу. Здобувачі освіти  поринули в історичний контекст подій Революції Гідності, обговорили  значення свободи та гідності в житті кожної людини. Викладач  звернув  увагу на роль молоді у збереженні та розвитку цих цінностей, за які стояли на майдані.

 На виховній годині було зазначено  щодо  важливості  бути активним громадянином, активно брати участь у житті країни, долучатися до прийняття рішень і розвивати суспільство через мирні способи. Хвилиною мовчання  на виховній годині було відведене пам'яті тих, хто віддав своє життя за Україну — Героям Небесної Сотні. Кожен з них мав свою історію, своє бачення майбутнього країни, і їхні жертви стали невід’ємною частиною незалежності України.  Під час перегляду документальних  відео молодь ознайомилась  з особистостями  історії героїв, їх вчинками, про те, як їхня сміливість і відвага надихають нові покоління на боротьбу за справедливість.

 

Виховна година, присвячена Дню Гідності та Свободи, є важливим етапом у вихованні майбутніх громадян. Студенти не лише дізналися  більше про історію країни, але й осмислили свою роль у формуванні демократичного та правового суспільства.  Викладач Скиба Ю.С.  під час  презентації  демонструвала  основні події, участь молоді в Революції Гідності  з метою розвитку почуття патріотизму, гідності, відповідальності та активної громадянської позиції серед молоді. Участь у суспільних процесах, свідомий вибір у питаннях політики, культури та моралі — ось те, що допомагає зберегти і примножити здобутки Революції Гідності.

 Студенти активно висловлювали  свої думки щодо того, що вони дізналися, які питання залишилися відкритими, чому важливо пам’ятати про події Революції Гідності.

Забезпечуючи молодь знаннями про історію країни та її героїв, ми допомагаємо формувати покоління, яке не тільки пам’ятає, але й діє заради кращого майбутнього для себе та для всієї держави.

День Гідності та Свободи

 День Гідності та Свободи

НАС НЕ ПОДОЛАТИ!

20 років Помаранчевій революції та 11 років Євромайдану

День Гідності та Свободи відзначають щорічно 21 листопада згідно з указом президента України No 872/2014 від 13 листопада 2014 року. Цей день установлено «з метою збереження й донесення до сучасного та майбутнього поколінь інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, утвердження ідеалів свободи й демократії, а також віддання шани патріотизму та мужності громадян, які восени 2004-го й у листопаді 2013-го – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».

Цього дня у 2004 та 2013 роках на столичний майдан Незалежності вийшли небайдужі громадяни. У листопаді 2004-го – щоб захистити своє право на чесні вибори. За дев’ять років – щоб обстояти свою гідність та європейське майбутнє України. 

 21 листопада 2024 року відзначаємо 20-ту річницю Помаранчевої революції – першого Майдану в історії незалежної України, який істотно вплинув на формування національної свідомості громадян України, демократизацію суспільства та завдяки якому набуто вирішального для подальшого становлення української нації досвіду успішної боротьби й перемоги.

Помаранчева революція та Революція Гідності сприяли збереженню незалежності України та сформували українську націю, здатну сьогодні боронити державність зі зброєю в руках.

Помаранчева революція та Революція Гідності – продовження боротьби за Україну. Президентські вибори 2004 року з їхніми масштабними фальсифікаціями, які й спричинили Помаранчеву революцію, були не лише виборами між двома конкурентами – провладним кандидатом Віктором Януковичем та опозиційним політиком Віктором Ющенком. Це також були вибори між збереженням фактичного статусу України як сателіта росії, з одного боку, й перспективою демократизації суспільства та звільнення від московського диктату – з іншого.

Вимога чесного підрахунку голосів означала право українців на вибір майбутнього. Окрім цього, протестні акції показали, що активна частина громадянського суспільства не допустить узурпації влади можновладцями та перетворення громадян на об’єкт політики. Помаранчева революція дала народові України відчуття свободи й відкрила можливості для демократичних змін в країні. 

Помаранчева революція через 13років після відновлення української незалежності вперше засвідчила суб’єктність України та привернула увагу демократичного світу до нашої країни. Події Помаранчевої революції посилили роль України на міжнародній арені, сприяли зближенню з НАТО для безпекових цілей та засвідчили її вибір на користь європейського вектора розвитку. 

 

Помаранчева революція стала одним із перших уроків із формування навичок самоорганізації, поштовхом до духовного відродження нації, відновлення історичної пам’яті, посилення української ідентичності. Вона засвідчила неспинний розвиток в Україні громадянського суспільства, яке готове боротися за демократичні цінності – права та свободи людини, політичні і громадянські свободи.

Революція Гідності / Євромайдан – продовження боротьби громадян України за право самим визначати своє майбутнє та майбутнє своєї держави. Загроза цілковитої втрати незалежності й перетворення України на вотчину росії через відмову від євроінтеграції під тиском кремля, захист людської гідності та громадянських прав і свобод вивели людей на Майдани по всій Україні 21 листопада 2013 року.

Революція Гідності / Євромайдан спирався на досвід самоорганізації суспільства, набутий зокрема під час Помаранчевої революції. Водночас протестувальники врахували помилки попереднього Майдану та післямайданного періоду, коли слабке й недосвідчене громадянське суспільство переклало всю відповідальність за розвиток держави на політиків.

Революція Гідності сприяла подальшому формуванню громадянського суспільства, яке усвідомлювало свою відповідальність за майбутнє країни та чітко бачило загрози, що їх створював для України режим Януковича. 

  Революція Гідності стала бойовим хрещенням для українського суспільства, яке вперше з моменту відновлення незалежності усвідомило ціну свободи, побачивши кров, пролиту майданівцями за нашу свободу та гідність, за право українців вільно творити майбутнє.

У вогні Майданів загартувалися чимало тих, хто навесні 2014 року добровольцем вирушив із Майдану на український Схід, щоб захистити його від російської агресії, а в лютому 2022 року під час широкомасштабного вторгнення став на захист України від російської навали.

Події листопада 2013-го – лютого 2014року, феноменом яких стали самоорганізація громадян, взаємопідтримка, чітка громадянська позиція й усвідомлення відповідальності за долю держави, довіра та відчуття єдності, дали українцям змогу вистояти впродовж майже трьох років широкомасштабної агресії росії.

  Результати Революції Гідності

   1. Демонтування режиму В. Януковича.

2. Відновлення чинності Конституції 2004 року, згідно з якою Україна є парламентсько-президентською республікою.

3.  Громадянське суспільство оформилося в потужну силу; набув розвитку волонтерський рух.

4. Демократизація суспільства, забезпечення вільної діяльності опозиційних сил.

5. Утвердження незворотності європейського вектора розвитку України: підписання 21 березня та 27 червня 2014 року політичної та економічної частин Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; запровадження від 11 червня 2017року з боку Євросоюзу безвізового режиму для українців; ухвалення 23 червня 2022 року Європейською радою історичного рішення дати Україні статус кандидата на членство в ЄС.

6. Скасування позаблокового статусу України та започаткування реформ збройних сил із метою протистояти російській збройній агресії.

7. Засвідчено цивілізаційний розрив між Україною та рф.

8. Формування якісно нових суспільних запитів щодо вдосконалення політичної системи в Україні, розбудови державних інституцій та утвердження верховенства права: вимоги реформування системи судочинства та правоохоронних органів, оновлення політичної еліти, боротьба з корупцією, забезпечення процесу євроінтеграції, деолігархізація, декомунізація.

9. Як відповідь на виклики Майдану в умовах воєнної агресії розпочато масштабні реформи в усіх сферах, спрямовані на модернізацію країни та поступову інтеграцію до європейського політичного, правового, економічного простору.

10. Досвід України під час Революції Гідності й у постмайданний період став прикладом успішності та сталості демократичних трансформацій для низки країн, які прагнуть демократичного шляху розвитку. 

Навчання з охорони праці та цивільного захисту

 

Згідно з планом роботи на 2024 рік та вимогами законодавства України, 19.11.2024р. в Лисичанському промислово-технологічному фаховому коледжі було організовано та проведено навчання з охорони праці та цивільного захисту, з урахуванням особливостей воєнного стану. Метою навчань було підвищення рівня обізнаності працівників та студентів щодо безпеки на робочому місці, а також формування навичок щодо дій під час надзвичайних ситуацій в умовах воєнного часу. Навчання проводилися за участю керівництва коледжу, викладачів, працівників та студентів. Основним завданням було забезпечення безпеки людей в умовах війни, а також покращення підготовки до можливих надзвичайних ситуацій.

Програма навчань була розроблена з урахуванням наступних аспектів:

1.Охорона праці в умовах воєнного стану

2.Ознайомлення з основними правилами охорони праці в умовах воєнного стану.

3.Інструктажі щодо використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

4.Проведення тренінгу з надання першої медичної допомоги.

5.Профілактика стресових ситуацій і психологічна підтримка.

6.Цивільний захист під час воєнного стану:

7.Дії під час повітряних тривог: порядок евакуації, маршрути до укриттів.

8.Технічні засоби цивільного захисту, їх використання.

Навчання з охорони праці та цивільного захисту під час воєнного стану показали високу готовність студентів та працівників до дій у надзвичайних ситуаціях. Усі учасники успішно пройшли тестування щодо теоретичних знань, а також продемонстрували високий рівень практичних навичок під час евакуації та надання першої медичної допомоги.

Проведення навчань з охорони праці та цивільного захисту під час воєнного стану в Лисичанському промислово-технологічному фаховому коледжі показало важливість підготовки населення до надзвичайних ситуацій в умовах війни. Рівень підготовки студентів та працівників до дій в таких умовах значно покращився.

 

Виховна година на тему "Міжнародний день студента"

 

18 листопада 2024 року в групі 1ОВп-д класний керівник Скиба Ю.С. провела виховну годину на тему "Міжнародний день студента". Метою заходу було ознайомлення студентів із історією виникнення цього свята, його значенням та традиціями святкування в різних країнах.

Під час виховної години студенти дізналися про героїчну сторінку студентського руху, яка стала основою для встановлення цієї дати, а також обговорили роль студентства у суспільному житті. Захід проводився у формі інтерактивного діалогу з використанням презентаційних матеріалів, відео та творчих завдань, що дозволило зацікавити студентів і поглибити їх знання.

Результатом заходу стало підвищення рівня обізнаності студентів щодо прав, обов’язків і відповідальності молоді в сучасному світі. Виховна година сприяла формуванню активної життєвої позиції та зміцненню дружньої атмосфери в колективі.

 

Вітаємо всіх студентів з Міжнародним днем студента!

Бажаємо успіхів у навчанні та незабутніх студентських років!

Нехай кожен день буде наповнений новими знаннями та приємними моментами, а в залікових книжках буде тільки "відмінно"!

Виховний захід на тему «Толерантність у сучасному світі»

 

Викладач Петренко Т.М. 18.11.2024 р. разом із здобувачами освіти навчальної групи 2ОВ-д провела виховний захід на тему «Толерантність у сучасному світі».

Толерантність – саме те, чого так не вистачає зараз людям: терпіння, терпимість, розуміння, дружнє ставлення, спокій, адекватне сприйняття.

Проведений виховний захід сприяв формуванню знань у здобувачів освіти про дефініції толерантності; розширив знання про толерантність у сучасному світі; навчив поваги і з терпимістю ставитися до інших людей, не залежно від їх переконань, уподобань, кольору шкіри та віросповідання.

Сценарій виховного заходу містить два блоки: теоретичний та практичний у формі вікторини.

Учасники виховного заходу розглянути основні аспекти толерантності шляхом виконання завдань вікторини, переходячи від однієї станції до іншої:

СТАНЦІЯ 1 «Асоціативний ряд»

СТАНЦІЯ 2 «Правда чи хибність»

СТАНЦІЯ 3 «Встанови відповідність»

СТАНЦІЯ 4 «Виправи помилку»

СТАНЦІЯ 5 «Зайвий термін»

СТАНЦІЯ 6 «Зашифровані слова»

СТАНЦІЯ 7 Ребуси

СТАНЦІЯ 8 «Ми різні – ми рівні»

Учасники години спілкування активно прийняли участь у проведенні вікторини, відповідали на питання вікторини. Переможцем вікторини визнано Скрипніченко Анастасію.

 

 

«Світ без кордонів: вчимося жити разом!»

    

 

Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього. Тоді ж була заснована премія імені Маданжита Сінгха. Нею нагороджують людей, які активно борються за толерантність та ненасильство.

Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження. Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.

Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так звана «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. Сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, Україна та її суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність — це ознака нашого життя.

Цей день також нагадує людству про те, що таким явищам як насильство, релігійне переслідування та інше, не місце в сучасному світі.

Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

У Міжнародний день толерантності давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути і з розумінням ставитись до інакшості оточуючих, це невід’ємна складова сучасного життя та умова органічного співіснування різних людей в одному суспільстві. Адже кожен із нас унікальний.

У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.